Ось що ми помітили. Батьки трирічок завжди дуже радіють, що в монтессорі-класі є старші діти 5-6 років. І все батьків та дітей влаштовує до певного моменту: поки їхні малюки непомітно швидко виростають і стають цими дорослими дітьми, які колись дуже розчулювали і радували.
Коли трирічка приходить до групи, малюк дивиться на дорослих дітей і теж хоче стати таким самим. З’являється внутрішня мотивація вчитися та вміти робити багато речей, які можуть старші дітки. Складається враження, що виграють лише діти, але це не так! Дорослі діти також колись були маленькими. І ось прийшла їхня черга допомагати, пояснювати, давати презентації, ділитися, показувати особистий приклад, навчати (повторюючи для себе), підтримувати (говорячи, що я теж таким/такою був/була), виявляти терпіння та ін.
Батьки в цей момент починають думати про школу, забуваючи про інші важливі етапи становлення дитини. Часто їм хочеться, щоб дитина уже сіла за парту, писала прописи, читала книжки. Саме це у свідомості більшості батьків є ефективною підготовкою до школи.
Але ми живемо та спілкуємося з людьми різного віку, то навіщо дітей заганяти у вікові рамки?
У різновіковому колективі починають працювати інші внутрішні механізми. Неважливо, хто швидший, вищий, сильніший, розумніший, спритніший, гарніший. Кожен із нас згадає таку ситуацію, коли було прикро через порівняння тебе та ще когось. Дітям не потрібна конкуренція, порівняння та нескінченна похвала. Вони взаємодіють у своєму середовищі з тими, з ким хочуть; допомагають та навчають того, до кого тягне; піклуються та підтримують одне одного.
Коли приходить період дорослішання дітей 5-7 років, важливо не пропустити момент батькам. Він пов’язаний з тим, що діти, яким давали свободу та слухали їхні бажання, починають продавлювати багато ситуацій, виявляти небажання вчитися, займатися колись улюбленим видом спорту тощо. І батькам важливо зрозуміти, що почалася інша стадія розвитку дитини і вони наближаються до неї! А застосовувати модель попередньої стадії (3-5 років) – велика помилка!
Батькам необхідно залишитися авторитетами та головними дорослими в сім’ї. Мозок дитини, як і дорослого, після 5-ти років починає чинити опір стосовно складних моментів. Спочатку дитина щось робитиме із задоволенням, а потім прийде лінь. І якби на кожне “ні” у просторі Монтессорі ми реагували згодою, то головними виявилися б діти. Але за такої ситуації немає відчуття безпеки. Пожалійте дітей та не перекладайте на них багато відповідальності.
Хороша сильна школа – це не гра. У дитини немає вільного часу, а у 5-6-7 років зовсім різний рівень засвоюваності матеріалу. Тому потрібно бути впевненим, що саме ваша дитина готова до школи, скільки б років їй не було. Деякі діти готові в 5,5 років, а деяким краще почекати до 7. У класі програма одна, а рівень у дітей абсолютно різний! І змушувати дитину зрозуміти те, чого вона не може в цьому віці, просто злочин, коли включаються амбіції батьків, завищені вимоги та бажання навантажити на дитину більше. Нічого хорошого це не спричиняє. Почне страждати психіка та здоров’я.